Осіннє рівнодення
День
осіннього рівнодення – природне астрономічне явище. Це –
момент, коли Сонце в своєму видимому русі перетинає небесний екватор. День
осіннього рівнодення офіційно в цьому році припадає на 23 вересня й починається
о восьмій ранку. Сонце переходить у південну півкулю. Цієї дати тривалість дня
і ночі на всій Землі однакова – 12 годин.
Відтоді світловий день скорочується швидше.
Вплив сонця з кожним днем зменшується до самого зимового сонцестояння (у
грудні), після якого знову зростатиме, наближуючи новий землеробський сезон. А
поки що природа готується до зими: гуртуються перед дорогою перелітні птахи і
починає облітати листя. Осінь стає “золотою”.
Кожен народ по-своєму відзначає
цей день, маючи свої традиції.
Один із народних обрядів цього дня – випікання
короваю з пшениці нового врожаю, символу добробуту й достатку. В давні часи
громада урочисто випікала велетенський коровай (частіше – з медом). Якщо за ним
не видно було співця, котрий славив богів за хліб, наступний рік мав бути
врожайним.
Предки присвячували осіннє рівнодення Сивояру – осінньому Сонцю – або Світовиду – божеству, котре уособлювало чотири сонячних прояви: зимове, весняне, літнє та осіннє. Дійство ще називали святом Світовида – часом завершення основних хліборобських робіт і нагород трударям за працю. На Україні-Русі в день осіннього рівнодення пекли пироги із капустою, ягодами, м`ясом, а також збиралися на народні гуляння. Стиглі грона горобини разом із листям увечері клали між віконними рамами, вважаючи, що з цього дня, відколи сонце почне слабшати, червоні ягоди охоронятимуть дім від нечисті. Також цієї пори селяни спалювали в полях суху траву й спостерігали, що небо на сході стає багряним. Тому день у народі також називали Зоряницею й говорили: “світло втікає вже не курячими, а кінськими ногами”.
Предки присвячували осіннє рівнодення Сивояру – осінньому Сонцю – або Світовиду – божеству, котре уособлювало чотири сонячних прояви: зимове, весняне, літнє та осіннє. Дійство ще називали святом Світовида – часом завершення основних хліборобських робіт і нагород трударям за працю. На Україні-Русі в день осіннього рівнодення пекли пироги із капустою, ягодами, м`ясом, а також збиралися на народні гуляння. Стиглі грона горобини разом із листям увечері клали між віконними рамами, вважаючи, що з цього дня, відколи сонце почне слабшати, червоні ягоди охоронятимуть дім від нечисті. Також цієї пори селяни спалювали в полях суху траву й спостерігали, що небо на сході стає багряним. Тому день у народі також називали Зоряницею й говорили: “світло втікає вже не курячими, а кінськими ногами”.
Були цього дня свої звичаї й у
інших народів. Давні кельти проводили своєрідний сезонний фестиваль другого
врожаю і достигання яблук – Мабон. Традиції Мабона з язичницьких часів донині
живуть у багатьох європейських країнах, де наприкінці вересня традиційно
проводять свята урожаю – яблук, слив, винограду, томатів, перцю, картоплі…
Часто фестиваль урожаю (День подяки) проводять у неділю в повний Місяць,
найближчий до осіннього рівнодення, називаючи його Урожайним Місяцем.
Немає коментарів:
Дописати коментар