Із неба диво золоте і світить нам, і гріє

3 травня - день Сонця

Ось сонечко з’явилося над світом, 

І стало видно, тепло — скрізь краса! 

Все заквітчалось зеленню та цвітом, 

На травах срібно виграє роса. 

З’явилось сонечко і все живе радіє 

І ніжиться в приємному теплі. 

А Сонце промінці гарячі сіє 

І стало весело і радісно Землі. 

Земля співає і радіють люди, 

Рослини, звірі і пташки малі. 

Як Сонце є, тепло і світло буде. 

Життя цвістиме на усій Землі! 

Тепло і світло. Як без цього жити? 

Без світла і тепла життя нема. 

І доки буде Сонечко світити, 

Мине нас холод і страшна пітьма!

Надія Красоткіна 

    Мабуть, усі народи в давнину вважали сонце святим. Сонце — головне джерело світла й тепла, від нього залежить усе у природі, а отже, й сама людина.

   Для Землі Сонце - могутнє джерело космічної енергії. Воно визначає екологію планети, дає світло й тепло, необхідні для рослинного і тваринного світу, і формує найважливіші властивості атмосфери. Сонце, вітер, морські хвилі і біомаса є енергетичною сировиною, яка постійно оточує нас і яку легко використовувати. Її не треба видобувати з землі. Це відновлювальна енергія. Саме для того, аби привернути увагу до екологічно чистих, поновлюваних джерел енергії європейське відділення Міжнародного товариства сонячної енергії, починаючи з 1994 р., організовує щорічний День Сонця.

  Сонце - найближча до нас зірка. Вона має вигляд велетенської розпеченої кулі. Ми бачимо Сонце як велике коло, діаметр якого дорівнює 1 390 000 км, а важить воно майже у 333 рази більше за Землю.

   Якщо досі ви думали, що наше сонце – жовте, то дуже помилялися. Наше сонце насправді біле, а «ефект жовтизни», який ми бачимо, викликає феномен «атмосферного розсіювання».

 У міфологічному світогляді світло символізує зрячість. Давні люди вважали, що небесні світила — то очі божеств.  З першим променем сонця вранці, за повір'ям, знищується вплив злих духів. Отже, сонце символізує знання, справедливість, милосердя, переможця неправди і всілякого зла.  Його атрибути — коло, колесо, паляниця, корж, яблуко.  Прочитати про це, ви можете з книг про українську міфологію:

Войтович В. 

Українська міфологія [Текст]/ В. Войтович.- К.:Либідь, 2005.- 664 с.; іл.

   Плачинда, С. 

  Словник давньо-української міфології [Текст] / С. Плачинда. - К. : Український письменник, 1993. - 64 с.

      А для маленьких читачів існує безліч загадок, приказок, легенд та казок про Сонце. 

     Ось  одна із казочок...

Ірина Прокопенко

Сонце, сонечко та соняшник

Починався літній день. На листі дерев переливалися всіма барвами райдуги крапельки роси. Співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над ними басовито гудів Джміль: -
Ж-ж-жарко... Йому й справді було жарко.
- Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке.
Почуло Сонце та й каже:
- Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріш дозрівали, щоб пташки співали, щоб діти смаглявими ставали, а він... він мене жорстоким назвав.
Образилося Сонце та й сховалося за хмару. Похмурно на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх домівок закривати почали.
- Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити? - зашепотіли Дерева.
- Я тут, ось я, - сказав хтось тоненьким голоском і всі побачили маленького,
червонокрилого жучка, якого й справді Сонечком звали.
- А ти можеш землю зігрівати? - спитали Дерева.
- Ні.
- А можеш так зробити, щоб черешні поспіли?
- А щоб діти засмагли?
- І цього не вмію, - зітхнуло Сонечко, - я тільки попелиць знищую, червців, кліщиків
па-вутинних та інших дрібних шкідників.
- І за це тобі, Сонечко, спасибі, - вклонилися Дерева і знов зашепотіли:
- Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити?
- Може, я зумію допомогти? - спитав Соняшник. Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях.
- А ти можеш землю зігрівати? - спитали Дерева.
- Ні.
- А зробити так, щоб черешні поспіли?
- Ні. Не мо-жу...
- А щоб діти засмагли?
- І цього не вмію, - тихо мовив Соняшник, - я тільки насінням людей годую.
- Це ж добре! Спасибі тобі, Со-няшнику, - вклонилися Дерева. А Джміль знов гудів.
- Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.
- Жаль! - обурилися Дерева. - А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмелю!
Вони так розхвилювалися, так розгойдались, аж вітер знявся, Злякався Джміль, почав у Сонця пробачення просити:
- Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені, пробач.
Виглянуло Сонце з-за хмари, посміхнулося привітно. Зраділи дерева, пташки
защебетали, квіточки розкрилися, а Джміль над ними гудів:
- Ж-ж-жарко.., але не дуже, але не дуже...

Ну що, сподобалась казочка?  

А ще хочете щось почитати про Сонце? 

Тоді заходьте до нашої бібліотеки. 

Там ви знайдете безліч цікавого!

Ми чекаємо вас!

23 квітня - Міжнародний день книги та авторського права

Те, що книга – джерело знань, сьогодні знають навіть наймолодші читачі. Книга - це незамінний носій інформації. Завдяки книгам ми не тільки отримуємо простий і зрозумілий доступ до ідей і знань, моральних і духовних цінностей, ми торкаємося до справжніх творчих досягнень та розумінню краси нашого людства. У світі багатого культурного різноманіття, саме книга є певним вікном у просторі і часі, що відкриває перед нами різні цивілізації і соціальні культури, історичні повороти і неминучий прогрес.

   Свято, ідея організації якого належить Організації об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури, сьогодні відзначається в десятках країн світу. Символічно день 23 квітня був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де 23 квітня на День Юрія дарували троянду за кожну куплену книжку. 

   23 квітня – знаковий день для світової літератури: в цей день окрім Сервантеса померли Шекспір, Інко Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський та цього дня і народилися Моріс Дрюон, Володимир Набоков Андрій Курков, Григорій Тютюнник. Беручи до уваги цей факт, цілком природно, що Генеральна конференція ЮНЕСКО, яка проходила в Парижі в 1995 році, вирішила віддати в цей день данину уваги і шани книжкам і авторам, закликаючи усіх знаходити задоволення у читанні, поважати безцінний вклад тих, хто своєю творчістю сприяє соціальному і культурному розвитку і заснувала Всесвітній день книги і авторського права.

   В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

  

З 2001 року щорічно ЮНЕСКО за ініціативою мадридських книговидавців проводить відбір Світової столиці книжки. Цей почесний титул присвоюється містам, які виявляють свою підтримку книговидавцям і популяризують книгу. Присвоєння цього звання є свідченням бажання міст сприяти розвитку книговидавничої справи та читання, а також співпраці між основними партнерами у книговидавничій справі. Світовими столицями книги ставали дуже різні міста - Мадрид (Іспанія), Олександрія (Єгипет), Нью Делі (Індія), Монреаль (Канада), Богота (Колумбія), Бейрут (Ліван), Любляна (Словенія), Буенос Айрес (Аргентина), Єреван (Вірменія), Бангкок (Таїланд) та інші.  Світовою столицею книги 2014 було названо місто Порт-Харкорт (Нігерія). А 2015 року естафету прийняло Інчхону (Південна Корея).

 

Вітаємо письменників, видавців, бібліотекарів книгорозповсюджувачів, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Міжнародним днем книги та авторського права!

Андерсен – творець літературної казки

«...Я твердо вирішив писати казки!»

                           Г.-К. Андерсен 

Є поблизу зелених берегів Данії невеличкий острів Фюн. Саме там у м. Оденсі в сім'ї шевця Ганса Андерсена та його дружини Ганни-Марії 2 квітня 1805 р. народився син Ганс-Крістіан, якому судилося стати найзнаменитішим казкарем світу.У ранньому дитинстві Ганс Крістіан був замкнутою дитиною з великими блакитними очима. Він сидів у кутку і займася своєю улюбленою грою - ляльковим театром. Це захоплення він зберіг і в юності.

В 14 років він покидає рідне місто, щоб пошукати щастя в Копенгагені. Гансу довелося самому заробляти собі на прожиття. Він був підмайстром спершу в ткача, потім у кравця, працював на сигаретній фабриці. Ганс-Крістіан хотів стати актором. І хоча тут його спіткала прикра невдача, однак перші спроби писати власні п’єси були помічені. Йому надають стипендію і право безкоштовного навчання у латинській школі. У 1828 р. Ганс-Крістіан стає студентом Копенгагенського університету.

 Молодий Андерсен починає писати вірші і у 1827р. друкує поезію”Вечір”. А вже через три роки виходить друком його перша збірка.
З 1835 р. друкує казки, яких за 40 років написав 156. “Казки, розказані дітям” зажили всесвітньої слави. Він створював казки на власні сюжети, підказанні самим життям у далеких і тривалих подорожах. А таких Андерсен звершив аж 29, побувавши не тільки в країнах Європи, але й в Азії, і навіть в Африці.

Казки Андерсена однаково цікаві і дітям, і дорослим.  Геніальний датський казкар Андерсен належить до тих улюблених дітьми письменників, слава яких зростає з року в рік, а твори Андерсена майбутні діти так само любитимуть, як і юне покоління нашого часу.

У 1953 р. в Данії засновано міжнародну Андерсенівську премію. Раз на два роки 2 квітня Міжнародна Рада з книг для дітей проголошує чергового лауреата Золотої медалі Ганса Крістіана Андерсена — автора кращої дитячої книги. Цю нагороду називають Малою Нобелівською премію.

А 2 квітня, у день народження казкаря, відзначається міжнародний  День дитячої книги.