Із неба диво золоте і світить нам, і гріє

3 травня - день Сонця

Ось сонечко з’явилося над світом, 

І стало видно, тепло — скрізь краса! 

Все заквітчалось зеленню та цвітом, 

На травах срібно виграє роса. 

З’явилось сонечко і все живе радіє 

І ніжиться в приємному теплі. 

А Сонце промінці гарячі сіє 

І стало весело і радісно Землі. 

Земля співає і радіють люди, 

Рослини, звірі і пташки малі. 

Як Сонце є, тепло і світло буде. 

Життя цвістиме на усій Землі! 

Тепло і світло. Як без цього жити? 

Без світла і тепла життя нема. 

І доки буде Сонечко світити, 

Мине нас холод і страшна пітьма!

Надія Красоткіна 

    Мабуть, усі народи в давнину вважали сонце святим. Сонце — головне джерело світла й тепла, від нього залежить усе у природі, а отже, й сама людина.

   Для Землі Сонце - могутнє джерело космічної енергії. Воно визначає екологію планети, дає світло й тепло, необхідні для рослинного і тваринного світу, і формує найважливіші властивості атмосфери. Сонце, вітер, морські хвилі і біомаса є енергетичною сировиною, яка постійно оточує нас і яку легко використовувати. Її не треба видобувати з землі. Це відновлювальна енергія. Саме для того, аби привернути увагу до екологічно чистих, поновлюваних джерел енергії європейське відділення Міжнародного товариства сонячної енергії, починаючи з 1994 р., організовує щорічний День Сонця.

  Сонце - найближча до нас зірка. Вона має вигляд велетенської розпеченої кулі. Ми бачимо Сонце як велике коло, діаметр якого дорівнює 1 390 000 км, а важить воно майже у 333 рази більше за Землю.

   Якщо досі ви думали, що наше сонце – жовте, то дуже помилялися. Наше сонце насправді біле, а «ефект жовтизни», який ми бачимо, викликає феномен «атмосферного розсіювання».

 У міфологічному світогляді світло символізує зрячість. Давні люди вважали, що небесні світила — то очі божеств.  З першим променем сонця вранці, за повір'ям, знищується вплив злих духів. Отже, сонце символізує знання, справедливість, милосердя, переможця неправди і всілякого зла.  Його атрибути — коло, колесо, паляниця, корж, яблуко.  Прочитати про це, ви можете з книг про українську міфологію:

Войтович В. 

Українська міфологія [Текст]/ В. Войтович.- К.:Либідь, 2005.- 664 с.; іл.

   Плачинда, С. 

  Словник давньо-української міфології [Текст] / С. Плачинда. - К. : Український письменник, 1993. - 64 с.

      А для маленьких читачів існує безліч загадок, приказок, легенд та казок про Сонце. 

     Ось  одна із казочок...

Ірина Прокопенко

Сонце, сонечко та соняшник

Починався літній день. На листі дерев переливалися всіма барвами райдуги крапельки роси. Співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над ними басовито гудів Джміль: -
Ж-ж-жарко... Йому й справді було жарко.
- Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке.
Почуло Сонце та й каже:
- Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріш дозрівали, щоб пташки співали, щоб діти смаглявими ставали, а він... він мене жорстоким назвав.
Образилося Сонце та й сховалося за хмару. Похмурно на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх домівок закривати почали.
- Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити? - зашепотіли Дерева.
- Я тут, ось я, - сказав хтось тоненьким голоском і всі побачили маленького,
червонокрилого жучка, якого й справді Сонечком звали.
- А ти можеш землю зігрівати? - спитали Дерева.
- Ні.
- А можеш так зробити, щоб черешні поспіли?
- А щоб діти засмагли?
- І цього не вмію, - зітхнуло Сонечко, - я тільки попелиць знищую, червців, кліщиків
па-вутинних та інших дрібних шкідників.
- І за це тобі, Сонечко, спасибі, - вклонилися Дерева і знов зашепотіли:
- Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити?
- Може, я зумію допомогти? - спитав Соняшник. Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях.
- А ти можеш землю зігрівати? - спитали Дерева.
- Ні.
- А зробити так, щоб черешні поспіли?
- Ні. Не мо-жу...
- А щоб діти засмагли?
- І цього не вмію, - тихо мовив Соняшник, - я тільки насінням людей годую.
- Це ж добре! Спасибі тобі, Со-няшнику, - вклонилися Дерева. А Джміль знов гудів.
- Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.
- Жаль! - обурилися Дерева. - А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмелю!
Вони так розхвилювалися, так розгойдались, аж вітер знявся, Злякався Джміль, почав у Сонця пробачення просити:
- Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені, пробач.
Виглянуло Сонце з-за хмари, посміхнулося привітно. Зраділи дерева, пташки
защебетали, квіточки розкрилися, а Джміль над ними гудів:
- Ж-ж-жарко.., але не дуже, але не дуже...

Ну що, сподобалась казочка?  

А ще хочете щось почитати про Сонце? 

Тоді заходьте до нашої бібліотеки. 

Там ви знайдете безліч цікавого!

Ми чекаємо вас!