Facebook-ефект

Facebook (у дослівному перекладі з англійської — «Каталог осіб») створив, будучи студентом, американський програміст Марк Цукерберг (Mark Zuckerberg). Проект майбутньої соціальної мережі формувався досить довго. Ім'я продукту походить від однойменної назви списків всіх учнів і персоналу, які вивішувалися в академії Phillips Exeter. Пізніше Цукерберг вирішив реалізувати подібний проект в Гарвардському університеті, але отримав відмову від адміністрації освітнього закладу. Однак жодні перепони не могли зупинити Цукерберга: через деякий час Марк зламав базу даних університету і незабаром створив інтернет-портал Facemash. Сайт виводив фотографії студентів і пропонував користувачеві вибрати найбільш вдалу. Портал став дуже популярним за короткий час, а історія зі зломом бази даних наробила багато шуму. 

Деякий час про Цукерберга не було нічого чутно, але  4 лютого 2004 року в кімнаті гуртожитку Гарвардського університету, де жив Марк, відбувся запуск нового, тоді ще маловідомого, проекту — соціальної мережі Facebook. Допомога у створенні мережі надали приятелі Цукерберга: Дастін Московіц (Dustin Moskovitz), Кріс Хьюз (Chris Hughes) і Едуардо Саверін (Eduardo Saverin). Незабаром в мережі з'явилися перші акаунти, а через деякий час ресурс став провідною системою спілкування студентів Гарварду. Завоювавши велику популярність у користувачів, мережа стала поширюватися спочатку в США, а потім і у всьому світі. 

Сьогодні Facebook — найбільша міжнародна соціальна мережа, в якій зареєстровано понад 500 мільйонів користувачів з усіх точок земної кулі. Примітно, що в 2010 році Facebook обійшла за кількістю відвідувань у США відому пошукову систему Google.

У Facebook можна знайти сторінки  відомих людей та політиків.

Про мережу Facebook сучасний американський письменник Бен Мезрич написав книгу "Миллиардеры поневоле.Альтернативная история создания Facebook". А 2010 року вийшов фільм "Соціальна мережа" про історію створення Facebook.

Свято Водохреща

Родинний затишок Різдвяних свят люблять усі. Відпочинок у сімейному колі, починаючи з Нового року, розваги та традиційні смаколики не залишають нікого байдужим. Завершує цикл різдвяно-новорічних свят - свято Водохреща, що відзначають в Україні 19 січня

 За легендою, коли Ісусу виповнилося 30 років, Він з Галілеї прийшов на річку Йордань до Іоанна Предтечі, щоб той охрестив його. Раптом розкрилося небо, у вигляді голуба з’явився Дух Святий і почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином.

Перекази та опис подій того святого дня збереглися й до сьогодні. В Україні і досі дотримуються усіх традицій Водохреща. В вечір напередодні, третій Святвечір, готується "голодна кутя". 18 січня прийнято нічого не їсти, а вже зі сходом першої зорі сідати за вечерю у родинному колі. На святковому столі повинні бути присутніми лише пісні страви: вареники з капустою чи картоплею, смажена риба, узвар та кутя. Після вечері кутю прийнято залишити на столі, а біля неї запалену свічку та ложки. 

Незмінною залишилась традиція вирубування ополонок в водоймищах. Перед Водохрещем з криги вирізають великого хреста "йордана", якого встановлюють поруч з ополонкою, прикрашаючи його гілочками сосни та барвінку, а також поливають буряковим квасом. Вважається, що в цей день вода набуває цілющих властивостей. Також вода самоочищається. Дехто пояснює це дією сильного морозу, що вбиває усі мікроби, тому кожного року на Водохреща температура на дворі нижче нуля. Також вважається, що вода очищається від бруду та нечисті сріблом, коли після ранковового Богослужіння в церкві, всі вирушають до місцевих водоймищ і під церковні співи священник занурює в ополонку срібного хреста, тим самим освячуючи воду. Фактом є те, що набрана з освяченого водоймища вода ніколи не псується, скільки б часу не знаходилась в посудині, її навіть називають ласкаво "водичкою-йорданичкою".

Після ранкового Богослужіння та освячення водоймищ люди повертаються по домівках, і, в той час, поки господині накривають обідній стіл, голова родини кропить все в хаті, освячуючи сім'ю, дім, подвір'я та господарство. Дівчата у вечір Водохреща навіть вдаються до ворожіння. 

Різдвяні свята - це чудовий та казковий час для кожного, але все хороше коли небудь закінчується. Вже після Водохреща, 20 січня, люди повертаються до свого звичного трудового режиму, з нетерпінням чекаючи наступного року та набираючись духу аби наважитись скупатися в освяченій крижаній воді. 

Теплі історії для холодних днів

У круговерті щоденних справ і примхливості погоди часом так хочеться спокою і затишку. В такі моменти відразу згадуєш про свій дім, теплі вечори в сімейному колі: м’яке крісло, пухнастий плед, улюблені книжки і рідні люди, яким не байдуже, що в тебе на душі.

Особливо в грудні…

          Грудень – це коли пахне мандаринами і ялинкою, це час гарячого чаю і ароматної кави.

Грудень – це час теплих светрів, вовняних шкарпеток і улюблених капців.

Грудень – це спокійна, мелодійна музика в навушниках.

          Це час, коли хочеться повертатися думками в дитинство і згадувати старі добрі історії. В грудні панує особлива святкова атмосфера очікування дива. Адже це час, коли трапляються цікаві пригоди і дива. До когось спуститься янголятко, комусь посміхнеться Різдвяна Зірка, хтось зустріне кохання. Цей настрій нам дарують знайомі з дитинства казки.

          Справді, коли ж іще, як не на Різдво, з’ясується, що лялька-Лускунчик – насправді зачарований казковий принц. Справжні дружба і кохання руйнують владу Снігової Королеви і розтоплюють лід у серці. Саме у Святвечір загадкові Духи Різдва влаштують Скруджу подорож у минуле і майбутнє. Всі ці історії наскрізь перейняті відчуттям дива і радості, світла і щирості.

Виставка_інсталяція "Теплі історії для холоних днів" 

          Спокій, камін, книги, тиша…   Тепер це мрії про загублений рай.

Ось цей загублений рай! Найкраще читання у сімейному колі – теплі історії для холодних днів і вечорів. 

Перегорніть разом з дітьми сторінки цих дивовижних книжок із серії «Дитяча Картинна Галерея». Ці книги унікальні тим, що вони зроблені навпаки: спочатку було намальовано картини, а потім написані до них історії.

          Так з’явилися книжки про світ почуттів, історії, що нагадують про силу мрії і думки, про турботу, добро і прощення. А ще, прочитавши їх, ви довідаєтесь, чому важливо годувати сердечко, тобто навчитися Дивитися і Слухати не лише Очима і Вухами, а передовсім – своїм чистим Серцем.

Ці книги  - чарівні. Візьмеш їх до рук, відкриєш і опинишся в справжнісінькій казці. Потрапиш у дивовижну Країну А, де мешкають самі ангели.

А ви знаєте, що всі діти на Землі колись були янголами? Янголи живуть на небі, на пухнастих хмарках, жують цукерки і зефір та сміються. А коли їм стає сумно (адже навіть янголам погано без мами і тата), вони сідають на край хмаринки і дивляться вниз, на Землю, і серед людей вибирають найкращих. І починають мріяти, щоб саме вони стали їх батьками. А мрії янголів неодмінно збуваються. І тоді на землі народжується янголятко – маленька дитинка.

І найкраще, що дорослі можуть зробити для цієї дитинки, це привчити її читати з малечку, з горщика. І тоді у вашій оселі стане особливо затишно, коли в один прекрасний вечір з ліжечка пролунає натхненне лепетання – це ваш малюк читає.

Час читати зимові книги. У вас є такі? А в нашій бібліотеці таких книжок багато! Вони припадуть вам до душі! 

Приходьте!

І навіть у найхолодніший день у нас вам буде тепло і затишно!